-
1 раз
raz -
2 абсолютна істина
АБСОЛЮТНА ІСТИНА - єдино правильна, безумовна істина. Первісним осередком її були релігії, кожна з яких лише себе вважала вірною, а всі інші невірними. Боротьба таких абсолютів була духовно-практичним відтворенням взаємовідносин етносів, яким вони належали. Позитивний сенс такого явища полягав у тому, що людина, яка відчувала себе істотою слабкою і несамодостатньою, потребувала зовнішньої духовної опори. Цією опорою, гарантом її існування виступав Бог. Без А.і. буття людини ставало для неї проблематичним (див. абсолют). А.і. в релігії досягається непохитною вірою. Філософія переосмислила це поняття у двох напрямах. До першого належали мислителі, які вважали за А.і. свої власні філософські вчення чи системи. Кожен з таких мислителів - Платон, Аристотель, Спіноза, Ляйбніц - вважав, що його картина світу і людини абсолютно істинна, тобто не залежить од часу, коли він живе, обставин його особистісного і соціального буття. Але згодом виявилося, що істина не статична, а розвивається, тобто що істина є процес. А.і. постала як завершальна стадія пізнання, як тотожність граничних протилежностей - суб'єктивного і об'єктивного (див. Фіхте), свідомої і несвідомої діяльності (див. Шеллінг), мислення і буття (див. Гегель). Аналогом цієї структури в математиці і природознавстві став "принцип відповідності", згідно з яким попередня система знання входить у більш розвинуту - як її граничний випадок. Таким є співвідношення евклідової і неевклідової геометрії, класичної механіки і теорії відносності тощо. Даний розвиток відбиває прогрес пізнання. Отже, вчення, які в свій час вважалися абсолютними, виявляються відносними, але абсолютне виникає на більш високому рівні. Другий напрям стосується історії пізнання, особливо природничонаукового, яке має кумулятивний характер. Його особливість полягає в тому, що до вже добутих істин додаються нові, підсумком чого стала формула - "абсолютна істина складається із суми відносних істин". Абсолютне тут постає як синонім повноти, тоді як у "принципі відповідності" воно має значення глибини пізнання. Попередні стадії пізнання, які виявилися відносними, зберігають атрибут абсолютності, але тепер в обмеженій сфері і обсязі. Напр., закони класичної механіки абсолютно істинні для малих швидкостей і деяких практичних потреб тощо. І навпаки, більш досконалі системи знання вбирають в себе відносні, менш досконалі. Отже, знання є певним поєднанням абсолютного і відносного. Його розмежування на абсолютну і відносну істини відбувається лише в часі, в процесі розвитку.М. Булатов
См. также в других словарях:
випадок — дку, ч. 1) Те, що сталося, трапилося (зазвичай несподівано). || Наявність того чи іншого явища, факту. 2) Обставини, стан речей, ситуація. || Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого небудь. •• На ви/падок… … Український тлумачний словник
випадок — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
запас — у, ч. 1) Певна кількість продуктів, матеріалів і т. ін., заготовлених заздалегідь для використання у разі потреби. •• Валю/тні запа/си запаси, фонди держави в конвертованій валюті, які визначають її платоспроможність. Виробни/чі запа/си частина… … Український тлумачний словник
поле — я, с. 1) Безліса рівнина, рівний великий простір. || перен. Великі простори снігу, льоду і т. ін. || Ділянка землі, що використовується під посіви. Зоране поле. •• Одно/го по/ля я/года людина, подібна до кого небудь своїм світоглядом, характером … Український тлумачний словник
страховий — а/, е/. 1) Стос. до страхування (у 2 знач.). || Признач. для соціального страхування. || у знач. ім. страхові/, ви/х, мн. Гроші, що їх вносять або одержують при страхуванні. •• Страхова/ медици/на форма медичного обслуговування населення з… … Український тлумачний словник
резерв — у, ч. 1) Запас чого небудь, який спеціально зберігається для використання в разі потреби. || перев. мн. Ще не використані можливості, засоби для здійснення чого небудь. •• Ба/нківські резе/рви частина банківського капіталу, призначена для… … Український тлумачний словник
історія — ї, ж. 1) тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. 2) тільки одн., чого. Процес розвитку, зміна чого небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо. •• Істо/рія хворо/би медичний … Український тлумачний словник
підстраховувати — ую, уєш, недок., підстрахува/ти, у/ю, у/єш, док., перех., розм. 1) Допомагати, підтримувати і т. ін. кого небудь, щоб запобігти нещасним випадкам при виконанні чого небудь. 2) перен. Вживати заходів на випадок непередбачених обставин,… … Український тлумачний словник
факт — у, ч. 1) Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. || Приклад, випадок. || Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об єктивній дійсності. 2) Реальність, дійсність; те, що об єктивно існує. || чого … Український тлумачний словник
припадок — 1 іменник чоловічого роду напад хвороби припадок 2 іменник чоловічого роду випадок діал … Орфографічний словник української мови
Санитарный кордон — (фр. cordon sanitaire) обобщающее геополитическое название группы лимитрофных государств[1], созданной под эгидой Великобритании и Франции[2] после распада Российской империи вдоль европейских границ Советской России и сдерживавшей… … Википедия
